Ймення їй - Середня Хортиця
На схемі острова Хортиці видатного Історика Дмитра Яворницького за 1892 рік зазначено, що з правого берега у Дніпро впадають три річки - Верхня, Середня та Нижня Хортиці. Про Верхню Хортицю ми вже розповіли.
Цього разу ми з товаришем Анатолієм Листопадським та його сином -двв'ятикласником Мишком, вирішили обстежити річку Середню Хортицю. Однієї з неділь вирушили у велоподорож до її верхів'я. Дорогою цікавились у місцевих жителів: яка ж назва цієї річки? Дехто йменував її Бабуркою, Інші - просто: «річка та й годі».
Середня Хортиця бере свій початок у Дніпропетровській області за півтора кілометра від невеличкого села Петро-Іванівка, у видолинку. Літньої пори, як правило, там обмаль води, хоча навкруги буяють трави у чоловічий зріст. Коли ж тануть сніги або йдуть тривалі осінні дощі, з навколишніх полів збирається багато води. Вона й наповнює видолинок. Трохи нижче зробили греблю. Зараз тут дзеркалить широкий ставок, весь в осоці та очеретах. Рибалки кажуть, що тут і карасі водяться.
Ручаєм зі ставка витікає Середня Хортиця і прямує на північний схід до села Долинського Запорізького району. Їдемо вздовж неї. Річка ніби й невеличка, а наповнила значні за обсягом ставки, що мають назви порядкових числівників, починаючи від села. Хіба що четвертий ще йменують «Новим». Його загатили кілька років тому, гребля нова, міцна, збоку - окремий водовід. Від першого ставка починається село Долинське. Воно засноване 1809 року німцями-колоністами і до 1892 року іменувалося Кронсталем. З часом його перейменували на Павлівку, як і сусіднє невеличке село, що розгорнулося поряд (німці прозивали його Ней-Остервік). З 1963 року ці два села об'єднались в одне - Долинське. Ця назва, здається, найбільше підходить.
Село простяглось обабіч великої балки, це майже два кілометри вздовж річки. Місцевій сільраді підпорядковано села Новослобідку, Бабурку, Нове Запоріжжя, Високогірне, Канцерівку. Через село пролягло шосе на Марї'вку. У Долинському збереглося чимало будинків, яким сотня й більше років. Всі вони зведені з червоної міцної цегли. На причілках, угорі під дахом збереглися зроблені з кованого заліза цифри, що свідчать про дату забудови.
Далі наша подорож іде спочатку на схід відновленим шосе, яке потім круто звертає на північ до села Новослобідка. Річка протікає зліва від нас широкою балкою. Починаючи від села, балка звужується. Село це ніби затиснуте у якісь лещата. Лише деякі будиночки ніби ближче до сонця вискочили на пагорби. Раніше село мало назву Розенгард. Річка Середня Хортиця протікає селом глибоченьким завуженим урвищем, тому тут багато кладок та невеличких мостиків. Нижче за течією впритул до села підходять дачі, що тягнуться майже до села Бабурки (німці-колоністи прозивали її Бурвальд). До речі, балка, якою тече річка, називається Бабуриною.
В'юнкими стежками їдемо далі. За Бабуркою Середня Хортиця тече густим байрачним лісом, де впадає в Дніпрову протоку поблизу Солов'їного гаю. Загальна довжина річки 20-25 кілометрів.
Подорож була напрочуд цікавою, особливо нам сподобались краєвиди. Наш юний супутник занотував до свого записничка про усі види птахів, яких ми зустрічали. Нарахувалось їх аж 34 види! У своїй школі хлопчина займається у гуртку орнітології і добре знається на птахах.
Мандрівку завершено. Мені ж хочеться висловитись ще ось про що. Було б добре, якби, нарешті, з'вилися написи біля мостів згаданих сіл - «Річка Середня Хортиця».
Євген МАХОНЬКО