Маршрут другий

Турбаза «Хортиця» - пам'ятник «Юним чапаєвцям» - скеля Думна - балка Шанцева - острів Розстебин - балка Липова - виступ Нижня Голова.

Маршрут починається від зупинки автобусів № 36, 38 - «Турбаза, «Хортиця». Якщо група дісталася Хортиці тролейбусом № 16, то перехід на зупинку автобуса описано (в зворотному напрямку) на початку першого маршруту.

1 - 200-річна шовковиця; 2 - пам'ятник «Юним чапаєвцям»; 3 - Думна скеля; 4 - ймовірне місце потьомкінського палацу; 7 - цвинтар менонітів.
Група йде асфальтованою дорогою в напрямку на південний схід. Праворуч залишається турбаза, «Хортиця». Зверніть увагу на кремезне дерево шовковиці, що росте на подвір'ї садиби за адресою Хортиця № 74. Вік дерева - близько 200 років. Праворуч шляху виділяється гостроверха будівля з червоної цегли - типовий будинок німців-колоністів, які володіли островом з 1791 до 1916 року. Саме про цю колонію писав Тарас Григорович Шевченко у вірші «І мертвим, і живим...»: «А на січі мудрий німець картопельку садить». Про відвідання Хортиці Т. Г. Шевченком у 1843 році розповідається в першому маршруті.
Ліворуч від асфальтованої дороги тягнеться пляж. Праворуч, біля будинку культури, знаходиться пам'ятник «Юним чапаєвцям». У комплекс пам'ятника входить обеліск у вигляді чотиригранного багнета, вкритий нержавіючою сталлю, та бетонна стіна. На ній викарбовано з міді постать хлопчика, що прислухаючись ховається. Висота обеліска - 11,5 метра. Автор комплексу - скульптор В. Дубінін, архітектор - Н. Свєт.
Коли 18 серпня 1941 року фашисти вдерлися на Хортицю, місцеві хлопці допомагали переправити на лівий берег поранених. Там з ними зустрівся генерал Харитонов і запропонував допомогти у зборі розвідданих. На протязі двох тижнів хлопці з Хортиці та Запоріжжя багато разів поодинці перепливали Дніпро і приносили найцінніші відомості про розташування німців. Завдяки цим розвідданим успішним був контрнаступ 3-5 вересня 1941 року, коли Червона Армія звільнила Хортицю. Майже всі хлопці загинули, їх подвиг та долі досліджує пошукова група із школи № 43, що на Хортиці.
Шлях групи йде далі асфальтованою дорогою вздовж Дніпра. Праворуч багатоповерхові будинки так званого Наукового селища змінюються затишними котеджами «Колонки». Це селище назване так, тому що розташоване на місці німецької колонії.
Ліворуч берег засипано камінням і піском. У такий спосіб намагаються перешкодити його розмиванню. Те, що Хортицю «забирає», помітили ще в минулому столітті. Через щоденний перепад рівня води внаслідок зарегульованості Дніпра гідроелектростанціями руйнівні процеси значно збільшилися.
Та ось група пройшла від зупинки автобуса трохи більше кілометра. Ліворуч та праворуч від нас будівлі санаторію-профілакторію заводу «Дніпроспецсталь». Збудовані вони на Думній скелі. За легендами тут збиралися запорожці «думу думати», тобто на раду. За другими легендами, слухали вони на скелі думи у виконанні кобзарів.
На території санаторію встановлено гранітну стелу - пам'ятний знак на честь десанту Червоної Армії, що вів тут бої восени 1943 року.
За Думною скелею шосейна дорога пролягає через селище вздовж Дніпра. Зверніть увагу на автобусні зупинки. З 40-хвилинним інтервалом тут ходить міський автобус № 30, маршрут котрого починається від проспекту Металургів. «Санаторій-профілакторій заводу «Дніпроспецеталь»» - його передостання зупинка. Відстань між нею та кінцевою зупинкою дуже коротка. Звідси на зворотному шляху цим автобусом можна дістатися до міста.
Через 800 метрів від профілакторію асфальтована дорога впирається в приватні будиночки. Тут група звертає трохи ліворуч та йде вздовж Дніпра стежкою, яка то опускається, то піднімається.
Біля стежки привертає увагу круглий, як стіл, оброблений камінь, діаметр якого більше метра. Колись із нього місцеві жителі намагалися зробити жорно. Проте цей камінь відрізняється від бурих хортицьких. Камінь такого кольору та щільності добувався раніш у кар'єрах під Комишувахою.
На старовинному плані «Парку найсвітлішого князя Григорія Потьомкіна на Хортицькому острові» бачимо вкрай пересічену місцевість з трьома розгалуженими байраками. Там проектувалось багато папських витівок: китайський та турецький будинки, античний храм, штучні мальовничі руїни, химерні містки. Та якщо ототожнити три байраки з сучасним рельєфом, то виявиться, що круглий камінь-жорно знаходиться як раз на місці, де позначено пам'ятник Катерині II, який проектувався перед палацом «найсвітлішого». Зверніть увагу на заглиблення в землі за «жорном». Це не балка, бо виходу до Дніпра немає. Якщо жорно витесано з постаменту пам'ятника Катерині II, то заглиблення за ним є залишком котлована під фундамент палацу.

4 - ймовірне місце потьомкінського палацу; 5 - місце археологічних розкопів; 6 - місце палеонтологічних знахідок
За круглим каменем-жорном стежка минає останні хати селища «Колонка». На відстані 1200 метрів від Думної скелі на березі Дніпра відкривається балка Шанцева. Названа так через те, що від цієї балки до балки Оленячий Ріг на Старому Дніпрі перетинала Хортицю перша лінія шанців-редутів. Вона була збудована в 1736 році разом з «фортечкою» на острові Байди. Усі інші укріплення тієї війни зведені в 1737-1738 роках.
За Шанцевою балкою зразу йде балка Башмачка. Далі, через 1700 метрів від Думної скелі, стежка виходить на упорядкований пляж. Тут, навпроти острова Розстебин, розташувався профілакторій залізобетонного комбінату.
Відразу за Розстебиним островом група переходить устя балки Костиної. Балка ця довга та глибока. Огинаючи її по шосе, що йде до селища «Господарство» та бази відпочинку 3ІІ, асфальтована дорога утворює відомий «Тещин язик».
За Костиною балкою берег обривається до Дніпра кручею. Тут Дніпро щороку «забирає» берег. Процес почався давно. В усякому разі він описаний ще в минулому столітті. Обвалена з кручі та. розмита глина заважає йти. Тут туристам треба бути вкрай обережними, бо в певних погодних умовах та режимі рівня Дніпра, глина засмоктує до колін. Тому, якщо вам трапилось мандрувати саме в такий час, краще на цьому подорож закінчити, вийти по краю балки Костиної на асфальтовану дорогу та повернути назад.
Але якщо ви наважитесь пройти берегом, то побачите багато цікавого. Відразу ж за Костиною балкою можна помітити черепки епохи бронзи, що вимиваються водою. Тут було кілька, стародавніх поселень. З 1987 року розкопки велися на березі та схилах балки Липової. За 250 метрів від устя балки Костиної знайдені поселення часів ранньої та пізньої бронзи, ранніх слов'ян та залишки козацького зимовника.
За допомогою документів і карт місцезнаходження зимовника ототожнено. Його господарем, згідно з картою XVIII століття, був Іван Швець. Виявлено залишки житла-напівземлянки та два виробничих об'єкти. В одному з них у першому періоді існування були дві земляні печі та кілька вогнищ. Під час другого періоду експлуатації будівля була перетворена на селітрову яму.
За Липовою балкою глиняні кручі досягають двадцяти метрів. У цьому місці, під кручею, нами було знайдено залишки рідкісної викопної тварини - гігантського оленя. Іноді розмах рогів цього красивого оленя сягав двох і більше метрів.
На виступі Нижня Голова розташована будівля водокачки. Нагадаємо, що Верхня Голова разом з Чорною скелею утворюють Січові Ворота. Від Нижньої Голови можна пройти понад кручами ще 600 метрів до балки Корнієвої (Капралки).
Перша назва походить від багатого та хазяйновитого німця-колоніста Корнія Корнійовича, який жив у середині XIX століття. Про нього схвально відзивався відомий мандрівник-етнограф Афанасьєв-Чужбинський. Друга назва нагадує про старого відставного капрала, що багато років охороняв сад Потьомкіна.
Приблизно за кілометр на. захід від балки в глибині Хортиці є група курганів. Один з них називається Капралів курган, у якому, за переказом, поховано старого вояка.
Від Корнієвої балки туристи повертають назад. Радимо піднятися її схилами до асфальтованої дороги та пройти по ній близько 2000 метрів у зворотному напрямку. Група минає «Тещин язик», про який згадано вище. Ліворуч йдуть огороджені сади ЦІМЕТа. У районі балок Башмачки та Шанцевої можна вийти на берег. Звідти вже знайомим шляхом група добирається до зупинки автобуса № 30, яким повертається в місто. Якщо є час та настрій, пропонуємо не чекати на цей автобус, а пройти асфальтованою дорогою до зупинки автобусів № 36, 38 та тролейбуса № 16. Це приблизко 2 кілометри або півгодини ходи.
Є ще один варіант закінчення маршруту: пройшовши по шосе понад берегом 700 метрів від Думної скелі, зверніть ліворуч у балку Ганнівку. Її ще називають Дубова. Тут і зараз ростуть гіллясті столітні дуби. Вони онуки й правнуки того самого легендарного дуба, з описом якого пов'язана перша згадка про Хорти
цю в X столітті у Костянтина Багрянородного. Ми вже розповідали про цей дуб на початку першого маршруту.
Слід відзначити, що його часто помилково ототожнюють з дубом, який засох поблизу балки Шанцевої в 1871 році. Але той дуб мав 3 сажні (6,4 метра) в обхваті. За свідченням старішого запорізького краєзнавця Івана Михайловича Бічука (1896-1982 роки), історик Д. І. Яворницький якось розповів йому, що бачив тлін від велетенського дубового пня 13 метрів у обхваті саме в балці Ганнівці (Дубовій). Залишки того дуба варто пошукати й зараз - перша згадка про Хортицю в письмових джерелах, матеріальне втілення ідеї «ДУБА-НА-ХОРТИЦІ» цього заслуговує.
До західного краю балки Ганнівки підступає одне з трьох кладовищ Хортиці, яке цікаве тим, що розташоване на, місці цвинтаря колоністів-менонітів. Досі збереглися рівні ряди менонітських надгробків з якорем - християнським символом надії. Зважаючи на дати, вони відносяться до кінця минулого або початку нашого століття. Два надгробки першої половини XIX віку у вигляді нерівних гостроверхих кам'яних брил можна побачити на східному кінці кладовища, що біля краю балки.
Поруч з центральним входом до кладовища проходить шосе. Повернувши праворуч, група виходить до зупинки автобуса № 36 «Станція «Запорізька Січ»». Нагадаємо, що ним можна, дістатись на проспект Металургів.

Вілінов Юрій Аркадійович

"Шляхами таємничої Хортиці" Запоріжжя РВП "Видавець" 1992р.