Гіпотеза.

Якщо йти Хортицею, стежкою від профілакторію «Дніпроспецсталь» вниз за течією, то біля самої стежки можна побачити круглий оброблений камінь з сірого граніту розміром з великий обідній стіл...
Що це за камінь? Яка історія його створення і навіщо він тут? Відповіді на ці запитання - у статті.

Лев Ісаковнч Адельберг був одним з давнішніх і, безсумнівно, популярних авторів нашої газети. Художник-оформлювач за професією, він багато років життя віддав вивченню історії Запорізького краю, зайнявши по праву місце серед таких знавців-краєзнавців, як О. М. Бічук, В. Ф. Фоменко, О. К. Жигалов. Протягом кількох років вів Лев Ісакович у «Комсомольці Запоріжжя» рубрику «Олександрівськ - Запоріжжя». Він був членом секції містобудування Українського товариства охорони пам'ятників історії і культури. Наприкінці квітня Лев Ісакович Адельберг раптово помер. Лишились недописаними замовлені нами матеріали, нереалізованими задуми. Експонати, присвячені Л. І. Адельбергу зберігатимуться в експозиції редакційного музею.
Стаття, що пропонується вашій увазі, готувалася Л. І. Адельбергом разом з Ю. Віліновим, і була завершена вже після смерті Лева Ісаковича.

Історія ця почалася як класичний пригодницький твір з старовинного плану, котрому через рік мине рівно два століття. Вірніше, з фотокопії плану, яка дісталася авторам у спадщину від відомого запорізького краєзнавця В. Фоменка.

План англійського парку на о. Хортиця, відновлений Л. І. Адельбергом у 1982 році.

Повна назва документа - «План сада на Хортицком острове светлейшего князя Григория Александровича Потемкина, составленный с показанием на онном разных строений». На плані - вкрай перерізаний рельєф з трьома байраками, шо впадають з південного заходу в Дніпро, Експлікація позначена латинськими літерами, серед яких можна розібрати:
А - Дом.
В - Изображение... Екатерины... Императрицы Самодержицы Всероссийской.
С - Каретный сарай и конюшня.
Д - Турецкий дом.
Е - Китайский храм.
Р - Готического вида храм.
Н - Храм победы.
і - Египетская пирамида.
К - Баня или ванна.
Отже, маємо перед собою типовий план англійського парку. В монографії О. М. Глейзер «Архитектурный ансамбль английского парка» Л. Стройиздат, 1979 р. на сторінці 10 читаємо «У XVIII сторіччі «англійськими» почали називати парки пейзажного типу, які ніби відтворювали природний ("дикий") пейзаж. На відміну від регулярного саду французького типу... з його прямими, рівними алеями, що симетрично розходяться, англійський парк звичайно - це видовжена, неправильної форми ділянка, головною прикрасою якої є повноводна річка, звивисте озеро чи великий ставок, навколо якого групуються мальовничо розташовані густі гаї, відкриті галявини, байраки, пагорби.
Звивисті стежки вздовж природного або штучного водоймища відкривають несподівано ефектні перспективи та краєвиди. На «природному фоні парку» в глибині островів розташовуються ніби випадково збудовані альтанки, павільйони, храми, руїни, що поросли плющем, створюючи враження якогось фантастичного світу, повного чарівності і краси.
У Європі пейзажні парки одержали поширення у XVIII столітті, передусім в Англії, де їм благосприяли природні умови багатих англійських маєтків -звідси й виникла назва «англійський» парк.
В Росії англійські парки почали споруджуватись при Катерині II, головним чином у кінці 70-х років XVIII століття, під час великого будівництва палацових та панських садиб».
Нагадаємо події, внаслідок яких був складений план англійського парку на Хортиці. Після скасування Запорізької Січі у 1775 році Хортиця скоро «одержує» господаря. Імператриця Катерина II роздарувала запорізькі землі своїм фаворитам.
Більше за всіх одержав головний царицин фаворит «найсветлейший князь» Григорій Потьомкін. Йому належало 60 тисяч десятин землі (62.5 тис. гектарів, що дорівнює площі половини Запорізького чи Вільнянського району). Серед володінь Потьомкіна була й Хортиця. «Найсвітліший» наказав військовим топографам зробити карти новоодержаних володінь, Саме тоді одна зі скель перед Хортицею
була «вірнопіддано» названа - Крісло Катерини.
Потім стала популярною легенда, ніби цариця під час подорожі до Криму у 1789 році намагалася побувати на Хортиці. Але козаки її не пустили, посилаючись на те, що на Хортицю не допускають жінок. Довелось Катерині задовольнитись скелею, яку назвали потім на її честь.
Маршрут цариці на Південь точно зафіксований. До початку порогів Катерина дісталася галерою, далі проїхала правим берегом у кареті. Вона ночувала в тимчасовому дорожному палац! в балці Канцеровка (сучасна Верхня Хортиця). Крісла Катерини цариця не бачила, на Хортицю не заїжджала. До того ж, у 1789 році Січі вже 14 років не було і козаки, навіть теоретично, не могли чинити перепон Катерині.
З присутнім йому розмахом Потьомкін замислив спорудити на Хортиці сад, палац та розкішний парк, щоб не поступався Петергофським. Саме тоді і був складений план. Але дуже швидко Потьомкін охолов до цієї ідеї і продав подаровану йому Хортицю казні. У 1791 році, в рік смерті Григорія Потьомкіна, на. Хортиці оселились німецькі колоністи. Замість англійського парку нам, сучасним запоріжцям, зосталися на Хортиці кілька німецьких будівель та нагробки з кладовища німців-менонітів. Поселення на цьому місці називається «колонка», від слова «колонія».

Якщо йти Хортицею, стежкою від профілакторію «Дніпроспецсталь» вниз за течією, то, не доходячи останніх будинків «Колонки», можна побачити біля самої стежки круглий оброблений камінь, сірий граніт розміром з великий обідній стіл. Та не стали б з таким старанням та ретельністю обробляти стіл для пікніків. Краєзнавець В. Я. Лагутенко згадує, що раніше навколо каменя були невеликі круглі. камені, ніби кам'яні стільці, або жорновки. За розміром та формою круглий камінь схожий на великий жорнов для млина. Та безглуздо було б ретельно обробляти одну площину та боки жорнова, залишивши іншу площину зрощеною з брилою, що йде вглиб землі. Навіть якщо каменярам вдалось би її відпиляти, що вкрай важко І в наш час, вони ризикували, що камінь при цьому трісне і вся робота буде маркою. Хто, коли і навіщо вклав в обробку каменю стільки праці?
Ми не випадково описуємо район Хортиці на березі Нового Дніпра нижче профілакторію «Дніпроспецсталі». Саме тут, згідно з нашими попередніми прикидками по карті, могла знаходитись ділянка рельєфу, що відповідав плану Потьомкінського парку.
Чи можна зараз по рельєфу знайти місце, де планувався палац і парк фаворита Катерини? На плані бачимо три байраки поруч, з характерними відгалудженнями. Байраки, звичайно, повинні були за 200 років змінитися.
На «Плане колонии Острово-Хортицы» датованому 1848 роком відмічено «Место было предназначено князем Потемкиным для построения дома» там, де зараз знаходиться селище Господарство, або Овочівництво. У записах та роботах Я. П. Новицького і Д. І. Яворницького згадується відставний капрал, що багато років стеріг потьомкінський сад. На його честь названа балка Капралка поруч з Овочівництвом. Неподалік є Капралів курган. Але тут мова йде про фруктовий сад, а не про парк з палацом. Мабуть, ці різні витівки Потьомкіна сплутав автор карти 1848 року. Рельєф місцевості Овочівництва - рівне плато - не дозволяє планувати англійський парк.

Три безіменних байраки, що розташовані приблизно в середині між скелею Думною (профілакторій «Дніпроспецсталі») та островом Ростьобином (профілакторій «Запоріжзалізобетону») дійсно могли утворитись за 200 років з тих байраків, що зображені на плані. Зараз вони глибші й більш розгалуджені в окремих місцях, зрівняні господарською діяльністю. Потрібні були переконливі докази. А вони могли бути тільки в тому разі, якщо англійський парк не тільки спроектовано, а й почалося хоч яке будівництво.
І такий доказ знайшовся! Якщо брати за прив'язку гирла трьох байраків, то виявляється, що точнісінько на цьому місці, де на плато позначено літерою В пам'ятник Катерині, знаходиться... той круглий камінь, схожий на жорнов, або стіл. У такому разі це заготовка під постамент пам'ятника. Маючи цю умовно надійну точку, ми знайшли в позначених на плані місцях і «каменные горы и каменья» і «рубленый людьми камень» на місці, де на плані позначена «Баня или ванна». Більше того, ми звернули увагу на досить велике заглиблення в землі, саме проти круглого каменя. Воно не мас виходу до Дніпра, як звичайний байрак, Такий вигляд міг прийняти котлован, виритий під підвали потьомкінського палацу.
На більші докази, що саме ця місцевість була обрана під палац та англійський парк Потьомкіна на Хортиці, не варто було й сподіватись. В усякому разі круглий камінь біля стежки, що знаходиться в кількох хвилинах ходьби від профілакторію «Дніпроспецсталі» та зупинки автобуса № 30, має стати туристським об'єктом, як матеріальний слід видатних людей і видатних подій, що точилися на Хортиці та навколо неї.

Л. АДЕЛЬБЕРГ, Ю. ВІЛІНОВ.

газета «Комсомолець Запоріжжя» 11 червня 1988 р.